Федір Райчинець: «Якщо ви не займаєтеся політикою – політика займатиметься вами»

«Батько дітей, чоловік для дружини і друг для друзів, і цей список можна продовжити», - так про себе розповідає наш гість. Його життя є активним, насиченим і неординарним, тому що неординарними є його погляди. Він не копіює чужі твердження, але домагається віднайти відповідь самотужки, віднайти те, що криється в глибині, до якої більшість так і не докопується. Про політику і церкву, про патріотизм і християнство у розмові із викладачем, пастором і просто дивовижною особистістю Федором Райчинцем. 

Чи може християнин займатися політикою?
На мою думку, християнин у будь-якому разі займається політикою. Важливо, яке значення ми вкладаємо у слова «політика» та «християнин». Адже ми розуміємо ці поняття дуже обмежено. Ми привчилися звужувати ці поняття. Християнин вірить у певний набір догм, які є дієвими і дотичними у громадському житті, на роботі та в будь-якій діяльності. З огляду на це легко знайти точки перетину християнина і політики. Політика – це не просто мистецтво управління державою, але це і загальне облаштування громадського життя, у процесі якого ми також керуємося догмами. Питання лиш в тому – якими? Переведемо акцент з питання, чи повинен він бути в політиці або яка його політична позиція до глобальних подій, - на те, наскільки дієво з морально-етичної точки зору християнин бере участь у політичному житті, які цінності він несе, які результати його роботи. Він тримається ідеологічної політики партії чи політики Христа, яка є політикою справедливості, милосердя, політикою захисту і підняття голосу безмовних і бідних? Тому і питання треба переформулювати з того, чи можна християнину займатися політикою на питання, як саме йому треба займатися політикою. Є таке класичне твердження: якщо ви не займаєтеся політикою, політика займатиметься вами. Якщо ми не усвідомлюємо своєї участі і не маємо бачення, не маємо християнської позиції, тоді стаємо інструментами у руках інших та героями політичних ігор.

Чи можна християнинові брати участь у демонстраціях, акціях протесту, чи треба мовчки терпіти, посилаючись на слова «всяка влада від Бога»?
Всяка влада безумовно від Бога і всяка влада буде відповідати перед Богом. І я думаю згадувані біблійні слова дуже часто або цитуються не зовсім правильно, або розглядаються поза історичним контекстом християнської церкви. Дуже часто цими словами християни якраз таки виправдовували свою бездіяльність або свою пасивність у політичному житті. Мовляв, «всяка влада від Бога» - що б вона не чинила, усе походить від Бога. Але тут якраз і є те розмежування, яке проводить ап. Павло. Він говорить, що всяка влада від Бога до тих пір, поки вона діє за Божим призначенням. За Божим призначенням влада повинна діяти в межах Божих законів і зупиняти всяку несправедливість і зло. А що робити християнинові, коли влада підтримує злих і карає добрих? Про владу сказано не лише у Посланні до римлян, але й в Одкровенні, де якраз змальовується діаметрально інша позиція. Мені здається, що вириваючи з контексту цитату, християни неправильно її розуміли, а тому і не діяли відповідно до Божого покликання. Перекладали відповідальність за свою бездіяльність на тих, хто якраз таки робив справи ті, що не зовсім відповідають Богу. Я скажу так: всяка влада, безумовно, від Бога, але це ще не означає, що вона діятиме згідно з Божою волею, згідно з Божими вказівками і так далі. Тоді виникає питання: якщо влада не діє відповідно до Божих законів, то чи повинен християнин схвалювати те, як діє влада і мовчати. Я вважаю, християни повинні виражати свою громадянську позицію, але робити це в таких рамках, аби це не призводило до насильства, аби методи були праведними і чесними. Кожен християнин повинен мати громадянську позицію і відстоювати її. Якщо ж християнин просто втягнутий у чиїсь політичні ігри, це недобре, бо він стає маріонеткою. А коли він іде на акції протесту, аби добитися того, щоби влада дотримувалася своїх обов’язків, прописаних Біблією, а не порушувала, то це нормальне явище. Це відстоювання інтересів суспільства, виборювання справедливості, свободи, а не відстоювання якихось власних інтересів. Це дії заради суспільного блага.


Чи може християнин належати до політичній партії, ідеологія якої здебільшого ґрунтована на загальнолюдських принципах і подекуди сповідує християнські принципи?
Це дуже складне питання. Будь-яка політична партія є, в першу чергу, пропагандистом певної ідеології. Будь-яка ідеологія, особливо, коли вона успішна, скочується до небезпечного положення обожнювання себе. Тому моя відповідь полярна: з одного боку, кажу – так, а з іншого – ні. Втім, у різноманітті українських політичних партій є і такі, програма яких найбільш наближена до біблійних істин, а то й базована на Слові Божому. Завжди важливо знати, якими засобами політична партія буде реалізовувати свою програму. Як на мене, християнська позиція - це не лише позиція проголошених цілей, але й позиція засобів, що реалізовуються для досягнення цієї мети. Іншими словами, засоби – це та ж мета, але в процесі становлення. Ми не можемо пропагувати хороші цілі, використовуючи при цьому нехороші засоби. Саме у цьому питанні деякі християни займають позицію, так би мовити, домінуючу, або, як ще називають, притримуються телеологічної ідеології, а саме: мета виправдовує будь-які засоби. Це не християнський принцип і не християнська дорога. Це співзвучно із політикою Римської імперії, яка не цуралася використовувати будь-які засоби. Римська імперія пропагувала ті ж цілі, що і Царство Боже – мир. Римська імперія обіцяла добробут всім, хоча прекрасно розуміла - всі не можуть бути забезпеченими. Ми повинні розуміти, що в суспільстві, в якому є багаті, неминуче будуть і бідні. Адже багатіють за рахунок когось і бідніють через когось. Я не кажу про утопічні ідеї загальної рівності, бо ж і свобода – це право на нерівність. Повертаюся до вашого питання. Думаю так: до тих пір поки політична партія дає можливість християнинові реалізувати свою місію в суспільстві, він повинен брати участь у її діяльності. Коли політична партія починає християнина змушувати до порушення християнських принципів і цінностей, треба задуматися. Отож однозначно відповісти неможливо, усе залежить від ситуації. Особисто я не бачу себе в ролі порадника щодо вибору політичної партії, тим більше, що сам не є партійною людиною.


В Україні дуже актуальне питання - націоналістичний рух. Чи є різниця між патріотизмом і націоналізмом? Християнин може бути націоналістом або патріотом?
Розібратися потрібно спочатку в значенні цих слів. Є сьогодні цілий рух в Україні, який пропагується навіть хорошими моїми друзями. А називається він "християнізація патріотизму і патриотизація християнства". Це гасло, яке вони пропагують. Мене це гасло насторожує, чесно кажучи, тому що націоналізм – це, по суті, певна ідеологія. Існує ліберально-демократична ідеологія, у якій індивідуум незалежний і вільно просувається на місце Бога. Ідеологія комунізму і марксизму, у якій суспільство (комуна) стає на місце Бога. Є і націоналізм, консерватизм, патріотизм, де нація стає на місце Бога. І що таке націоналізм? Націоналізм - це коли окрема нація стає на чолі правління над іншими, і уся політика формується навколо однієї нації. Піднімаючи певну націю, ми опускаємо інші нації. Небезпека такої політики особливо зростає у тій державі, де не одна нація, скажімо, державотворча, а є менші за кількістю нації. Як тільки право бути передовою виборює одна нація, інші національні меншини опиняються під загрозою. Що таке патріотизм? Патріотизм - це перенесення етнічної території в категорію нації. Патріотизм може бути в такій державі, як Америка, де немає однієї нації. Ну що таке патріотизм? Це коли лояльність до держави стає вашим граничним інтересом. Виходячи з такого розуміння націоналізму і патріотизму, чи можемо говорити, що християнину допустимо бути прибічником тієї або іншої ідеології? Граничним інтересом християнина має бути Царство Боже, Ісус Христос як Господь, Який прийшов в цей світ заради порятунку будь-якої людини, що належить будь-якій нації. Незалежно від того, в якій державі чи країні живе людина. Відповідь очевидна. Я думаю, що людина тоді належить до певної народності, коли служить на його благо. Однак не можна поклонятися народності. Ні держава, ні народ не повинен витісняти Бога.

Ким ви є і чим займаєтеся?
Я займаюся багатьма речами. Заробляю на життя викладацькою діяльністю, зокрема, читаю лекції з політичного богослов'я, які у середовищі християн часто неоднозначно сприймаються. Хочеться все ж таки показати нашим євангельським церквам те, що ще в недавньому минулому ми були аполітичною церквою і не тому, що себе такими позиціонували, а тому, що такими нас зробила ідеологія. Сьогодні ж ми стали надмірно політично заангажовані. Тобто ми сьогодні стали частиною певної політичної сили і якщо і не на відкриту, то приховано підтримуємо інтереси певної політичної партії. Хочу показати, що Біблія малює трохи іншу картину політичної позиції церкви. І ця політична позиція церкви постає на трьох фундаментальних основах: суверенність Бога, це первинність і священність людського життя. Що означає суверенність Бога? Бог є над будь-якою державою. Що означає первинність і священність людського життя? Людина постає як більша цінність, аніж інтереси держави. Не людина зобов'язана служити державі, а держава покликана служити людині. І третє - закон. Закон даний людині, щоб наближатися до образу Божого, а потім і другим показувати приклад та захищати інших. Це важливі речі, які церква повинна нагадувати і собі, і державі, у якій існує незалежно від відносин з нею. Відносини можуть бути дружніми, можуть бути ворожими, можуть бути нібито нейтральними. Але, як я говорю, якщо в державі є релігійна політика, тоді в церкві має бути політична позиція. Якою вона буде - це інше питання. Але принаймні ми прекрасно розуміємо, що це є необхідність. Отож я займаюся висвітленням цього питання. Окрім того, я є академічним деканом магістерської програми з лідерства. Це моя авторська програма. Тому і критика, і слава буде спрямовану саме на мою персону за усі мої успіхи і промахи. Також є я пастором однієї із київських баптистьких церков. Беру участь у міжнародних проектах. А ще я – батько дітей, чоловік для дружини і друг для друзів, і цей список можна продовжити.

Прес-служба ДООЦ ХВЄ                                                  Спілкувалась Поліна ПОЛЯКОВА












 

Зв'язок з нами

  • вул. Київська 1-ц,
    м. Дніпропетровськ
  • Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • (056) 378-11-41

Ексклюзив

Вже 15 років поспіль поблизу Малину збирається християнська молодь з різних регіонів України. Тут вони переймають досвід старших служителів, досвід тих, хто проніс свою віру через кривизни радянських часів. Вистояв у труднощах і був безкомпромісним у кризових моментах життя. Як прививаються духовні цінності і високі цілі християнській молоді, у розмові із єпископом Церкви християн віри євангельської України Михайлом Паночком.
Остання неділя січня була особливою для студентів біблійного коледжу «Світло Євангелія», адже вона була першою у новому році й розпочалась з таких предметів як «Еклезіологія / Есхатологія» та «Лідерство». А викладав протягом тижня - Анатолій Кліновський. Він виявився не просто відомим служителем та талановитим викладачем, але й ще цікавим співрозмовником.
«Батько дітей, чоловік для дружини і друг для друзів, і цей список можна продовжити», - так про себе розповідає наш гість. Його життя є активним, насиченим і неординарним, тому що неординарними є його погляди. Він не копіює чужі твердження, але домагається віднайти відповідь самотужки, віднайти те, що криється в глибині, до якої більшість так і не докопується. Про політику і церкву, про патріотизм і християнство у розмові із викладачем, пастором і просто дивовижною особистістю Федором Райчинцем. 

Блог єпископа

       Дорогі християни, брати і сестри, служителі церков!    Сердечно поздоровляю Вас, Ваші сім’ї з великими святами: Різдвом Христовим і Новим 2016 роком! Хочу повторити слова Ангела Господнього: «Не лякайтесь,  бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім» (Лк.2:10)   Ми живемо в непростий час: нестабільність, різного роду кризи і виклики, війни, розчарування. Але на фоні всього, що відбувається, Ісус простягає свої руки і говорить: «прийдіть до Мене, і я заспокою вас».    Бажаю Вам миру, радості і Божого благословення! ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!  СЛАВІМО ЙОГО!                                                                                                             З любов’ю і молитвами про Вас Єпископ  М. Мокієнко    
  Дорогі друзі,  брати і сестри! Дорога Церква! Від щирого серця вітаю Вас зі славним, великим святом Христового воскресіння!ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!   Сьогодні ми святкуємо День Перемоги, Перемоги Світла над темрявою.Ісус – великий Переможець! Він подолав смерть і подарував нам вічне життя. Нехай ця подія залишить у Вашому серці незабутні почуття радості і миру, які дарував нам Бог завдяки перемозі Господа Ісуса над гріхом та смертю! Нехай ці благословенні дні принесуть Вам нове натхнення на всілякі добрі справи.«А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!» (1 Сол. 5:23)З повагою,єпископ М.Мокієнко
        Шановні служителі, дорогі брати і сестри, молодь та діти!    Від щирого серця поздоровляю Вас з величним християнським святом  Різдва Христового та Новим 2015 роком!    Рік, що  минає, був непростим:  у Криму і на Сході України відбулися події, які напевно ніхто не очікував ще на початку року.  Особлива біль, коли гинуть люди, руйнуються людські долі, міста і села, забирають Будинки Молитви. З іншого боку, ще ніколи стільки молитов за Україну не було піднесено до  престолу  благодаті і милості Божої, як в році, що минає.  Вірю, що в Бога є певні плани відносно України і Його церкви. Тому, не будемо занепадати духом, опускати руки, а навпаки, підіймемо свій зір догори, бо там наша сила і поміч.   Нехай радість народження Сина Божого зігріє наші душі і серця. Прославимо Господа за Його невимовний дар! Миру Вам і Божих благословінь.       Молитовно з’єднаний з Вами, ваш брат у Христі Ісусі, єпископ                                                  Мокієнко М.М.                                      ХРИСТОС НАРОДИВСЯ – СЛАВІМО ЙОГО!